УДК 330.341.1:631.

11
Cherneha Inna Ivanivna
PhD (Economics), Associate professor,
Uman National University of horticulture, Uman
5 B Mazepa St., Apt. 16, Uman, Cherkasy Region, 20300
inna-chernega@ukr.net
ORCID ID: orcid.org/0000-0001-5573-8617
Submission date 07.05.2019

Ulyanchenko Alexander Victorovich

Doctor of Economics, Professor, Corresponding Member of the National Academy of
Agrarian Sciences of Ukraine, Academician of the Academy of Economic Sciences
of Ukraine,
Rector of Kharkiv National Agrarian University named after V.V.Dokuchaev
Settlement Dokuchayevske, Kharkiv district, Kharkiv region, 62483, Ukraine
ulyanchenko.a@gmail.com
ORCID ID: orcid.org/0000-0002-5085-0869

Ponomarova Maryna Sergeyevna

PhD (Economics), Associate professor, Kharkiv National Agrarian University named
after V.V. Dokuchaev, Kharkiv
Settlement Dokuchayevske, Kharkiv district, Kharkiv region, 62483
univerms@ukr.net
ORCID ID: orcid.org/0000-0001-8463-821X

Mashkovska Liudmyla Volodymyrivna

PhD Doctor of Law, Associate professor,
Uman National University of Horticulture,
24 Ivanna Gonty St., Apt. 22, Uman, Cherkasy Region, 20300
mila.7k77@gmail.com
ORCID ID: orcid.org/0000-0002-0640-3113

Tymchuk Svitlana Volodymyrivna

PhD (Economics), Associate professor,
Uman National University of Horticulture
4/8 Internatsionalna St., Apt. 2, Uman, Cherkasy Region, 20301
svtumchyk@gmail.com
ORCID ID: orcid.org/0000-0003-0331-1173
 УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ
МЕХАНІЗМОМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Abstract. Innovative development of the agricultural sector of Ukraine is one of

the major factors in increasing the competitiveness of the national economy in the
world market. This problem enhances the critical role of innovation, which affects the
increase of the sustainability and competitiveness of agriculture.
The diversified nature of the Ukrainian economy is fundamentally distinguished
by the technological level and the institutional conditions for the development of
various interrelated sectors, which precludes defining a single, universal model of
innovation development for all sectors. Thus, the agricultural sector of the economy,
due to its specificity, requires the separate treatment given to innovative development
as an object of research and management.
Recently, the issue of innovative development of the agricultural sector is of high
relevance. The given approaches to the definition of innovation, as an economic
category, indicate that they are multifaceted and varied in nature, need further
interpretation and classification. But the basic methodology of the research is based on
a systematic understanding of the conditions and peculiarities of the formation of
innovative development.
There is a set of challenges, the solution of which is primarily directed towards
strengthening and formulating a unified system and socio-economic mechanism,
through the conceptualization, development of a strategy and mechanisms for
regulating the innovative development of the agricultural sector. The goal of the article
which will contribute solving this issue is the formation and development of a
conceptual model of the socio-economic development of the agrarian sector, based on
the principles of interaction between science and production systems as an
organizational form of the innovation transfer.
Innovation is not possible without knowledge. To innovate it is necessary to
create, accumulate, systematize, and disseminate knowledge with their further
applying, that is, to undertake scientific activity.
 The development of the agricultural sector requires the search for knowledge
and the innovation in several key areas such as: technology, interaction with
institutions, interaction with the state, and interaction with various organizations.
Challenges in the development of innovative technologies in the agricultural sector
arise at an early stage. An example of these issues can be: climate change, which
requires new research in the area of the development of drought-resistant, frost-
resistant crop varieties; unskilled staff, namely poor awareness of the use of new
technology, etc. To address these issues, further socio-economic research is needed to
understand institutional constraints for innovation and opportunities to improve the
issue raised, which is possible through collaboration with academic institutions.
Analysis of innovation capacity and technological readiness of the Ukrainian
economy in international comparisons indicates that Ukraine lost 4 positions in the
ranking over the year, and the competitiveness of Ukrainian agrarian production in the
global market has been increasingly declining each year.
To solve this issue in Ukraine, the authors have proposed a conceptual model for
the socio-economic development of the agricultural sector, based on the principles of
interaction between science and production systems as an organizational form of the
innovation transfer, which is based on a single center, which will interact with the
science and production system as an organizational form of the innovation transfer in
the agricultural sector of the regional economy - it is the Scientific Center for
Innovative Development of the Agricultural Sector.
It is due to the establishment of such a center and the achievement of its goals,
it may be possible to start addressing issues with the effective use of innovations in the
agricultural sector, by solving the tasks which form the basis to achieve the goal, which
will make it possible to improve the key rankings in labor productivity, technological
capacity, higher education efficiency, and patent activity as well.
Keywords: innovative development, agricultural sector, scientific center,
conceptual model.
JEL Classification: A14, Q13, O17, O32
DOI:
Чернега І.
Кандидат економічних наук, доцент,
Кафедра підприємництва, торгівлі та біржової діяльності
Уманський Національний Університет Садівництва, м. Умань, Черкаська
область, Україна

Ульянченко О.
Доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України
Ректор Харківського Національного Аграрного Університету ім. В.В. Докучаєва,
м. Харків, Україна

Пономарьова М.
Кандидат економічних наук, доцент,
кафедра маркетингу, підприємництва і організації виробництва
Харківський Національний Аграрний Університет ім. В.В. Докучаєва, м. Харків,
Україна.

Машковська Л.
Кандидат юридичних наук, доцент,
кафедра соціально-гуманітарних і правових дисциплін
Уманський Національний Університет Садівництва, м. Умань, Черкаська
область, Україна

Тимчук С.
Кандидат юридичних наук, доцент,
кафедра туризму та готельно-ресторанної справи,
Уманський Національний Університет Садівництва, м. Умань, Черкаська
область, Україна.
Управління системою та соціально-економічним механізмом
інноваційного розвитку аграрного сектору.
Анотація. Інноваційний розвиток аграрного сектора України є одним з
найважливіших факторів підвищення конкурентоспроможності національної
економіки на світовому ринку. Дана проблема підсилює критичну роль
інновацій, яка впливає на те, щоб зробити сільське господарство більш
конкурентоспроможним і стійким.
Багатоукладний характер української економіки, принципово різниться
технологічним рівнем та інституційними умовами розвитку різних
взаємопов’язаних секторів, що вилучає можливість визначення єдиної,
універсальної для всіх секторів моделі інноваційного розвитку.
 Останнім часом питання інноваційного розвитку агарного сектору є досить
актуальним. Існує комплекс проблем, вирішення яких перш за все полягає в
активізації та формуванні єдиної системи та соціально-економічного механізму,
через розроблення концепції, стратегії та механізмів регулювання інноваційного
розвитку аграрного сектору. Метою статті яка допоможе вирішити дану
проблему є формування та розробка концептуальної моделі соціально-
економічного розвитку агарного сектору, на принципах взаємодії систем науки
та виробництва як організаційної форма трансферу інновацій.
Розвиток агарного сектору вимагає пошуку знань та розробку інновацій в
декількох ключових областях таких як: технологія, взаємодія з установами,
взаємодія з державою, взаємодія з різними організаціями.
Аналіз інноваційної спроможність і технологічної готовність економіки
України у міжнародних порівняннях вказує на те, що що Україна втратила за рік
4 позиції в рейтингу, а конкурентоздатність українського аграрного виробництва
на глобальному ринку з кожним роком все більше знижується.
Для вирішити даної проблематики в Україні авторами запропонована
концептуальна модель соціально-економічного розвитку агарного сектору, на
принципах взаємодії систем науки та виробництва як організаційної форма
трансферу інновацій в основу якої покладено єдиній цент, котрий буде
взаємодіяти з системою науки і виробництва, як організаційна форма трансферу
інновацій в аграрному секторі регіональної економіки – це Науковий центр
інноваційного розвитку агарного сектору
Саме завдяки побудови такого центру та досягнення його цілей, можливо
буде покласти початок вирішення проблем із ефективним використанням
інновацій в агарному секторі, за рахунок вирішенню завдань які положенні в
досягненню мети, що дозволить підвищити основні показники рейтингу за
продуктивністю праці, за технологічними можливостями, за ефективністю вищої
освіти, та за патентною активністю також.
Ключові слова: інноваційний розвиток, аграрний сектор, науковий центр,
концептуальна модель.
 Чернега И.
Кандидат экономических наук, доцент,
Кафедра предпринимательства, торговли и биржевой деятельности
Уманский национальный университет садоводства., г. Умань, Черкасская
область, Украина
Ульянченко А.
Доктор экономических наук, профессор, член-корреспондент НААН
Украины, ректор Харьковского Национального Аграрного Университета им.
В.В. Докучаева., г. Харьков, Украина
Пономарева М.
Кандидат экономических наук, доцент,
кафедра маркетинга, предпринимательства и организации производства
Харьковский Национальный Аграрный Университет им. В.В. Докучаева.,
г. Харьков, Украина.
Машковская Л.
Кандидат юридических наук, доцент,
кафедра социально-гуманитарных и правовых дисциплин
Уманский национальный университет садоводства., г. Умань, Черкасская
область, Украина
Тимчук С.
Кандидат юридических наук, доцент,
кафедра туризма и гостинично-ресторанного дела,
Уманский национальный университет садоводства., г. Умань, Черкасская
область, Украина.

Управление системой и социально-экономическим механизмом

инновационного развития аграрного сектора.
Аннотация. Инновационное развитие аграрного сектора Украины
является одним из важнейших факторов повышения конкурентоспособности
национальной экономики на мировом рынке. Данная проблема усиливает
критическую роль инноваций, которая влияет на то, чтобы сделать сельское
хозяйство более конкурентоспособным и устойчивым.
Многоукладный характер украинской экономики, принципиально
отличается технологическим уровнем и институциональными условиями
развития различных взаимосвязанных секторов, изымает возможность
определения единой, универсальной для всех секторов модели инновационного
развития.
В последнее время вопросы инновационного развития аграрного сектора
является весьма актуальным. Существует комплекс проблем, решение которых
прежде всего заключается в активизации и формировании единой системы и
социально-экономического механизма, через разработку концепции, стратегии и
механизмов регулирования инновационного развития аграрного сектора. Целью
статьи, которая поможет решить данную проблему, является формирование и
разработка концептуальной модели социально-экономического развития
аграрного сектора на принципах взаимодействия систем науки и производства
как организационной формы трансфера инноваций.
Развитие аграрного сектора требует поиска знаний и разработку инноваций
в нескольких ключевых областях как: технология, взаимодействие с
учреждениями, взаимодействие с государством, взаимодействие с различными
организациями.
Анализ инновационной способность и технологической готовности
экономики Украины в международных сравнениях указывает на то, что Украина
потеряла за год 4 позиции в рейтинге, а конкурентоспособность украинского
аграрного производства на глобальном рынке с каждым годом все больше
снижается.
Для решения данной проблематики в Украине, авторами предложена
концептуальная модель социально-экономического развития аграрного сектора,
на принципах взаимодействия систем науки и производства как
организационной формы трансфера инноваций, в основу которой положен
единый цент, который будет взаимодействовать с системой науки и
производства, как организационная форма трансфера инноваций в аграрном
секторе региональной экономики - это Научный центр инновационного развития
аграрного сектора
Именно благодаря построения такого центра и достижения его целей,
возможно будет положить начало решению проблем с эффективным
использованием инноваций в аграрном секторе, за счет решению задач которые
положении в достижении цели, что позволит повысить основные показатели
рейтинга по производительности труда, по технологическим возможностям, по
эффективности высшего образования, и по патентной активности также.
Ключевые слова: инновационное развитие, аграрный сектор, научный
центр, концептуальная модель.

1. Постановка проблеми.
Інноваційний розвиток аграрного сектора України є одним з
найважливіших факторів підвищення конкурентоспроможності національної
економіки на світовому ринку. В теперішній час ефективність техніко
технологічна, наукова, професійна переважної більшості українських
агровиробників не дозволяє досягти рівня ефективності, щоб конкурувати з
країнами Європейського союзу та США. Це також відноситься і до
продуктивності праці, рівень якої в нашій країні, в кілька разів відстає від
показників західних конкурентів.
Дана проблема підсилює критичну роль інновацій, яка впливає на те, щоб
зробити сільське господарство більш конкурентоспроможним і стійким.
Сільське господарство потребує інновацій в загальних рисах, бо інновації – це
процес який реалізує нововведення в сферу діяльності і ефективно впливає на
соціальне становище що надає переваги для залучених сторін. Впровадження
інновацій служить ефективним механізмом економічного зростання і
конкурентоспроможності в країнах.
За даними експертної оцінки, проведеної Державною службою статистики
України [2], основними чинниками, які перешкоджають розвитку інноваційної
діяльності вітчизняних підприємств, є: нестача власних коштів (80,1%
досліджених підприємств), великі витрати на нововведення (55,5%), недостатня
фінансова підтримка держави (53,7%), високий економічний ризик (41%),
недосконалість законодавчої бази (40,4%), тривалий термін окупності
нововведень (38,7%), відсутність коштів у замовників (33,3%), нестача
кваліфікованого персоналу (20%), відсутність можливостей для кооперації з
іншими підприємствами і науковими організаціями (19,7%), нестача інформації
про ринки збуту (17,4%), нестача інформації про нові технології (16,1%).
Багатоукладний характер української економіки, принципово різниться
технологічним рівнем та інституційними умовами розвитку різних
взаємопов’язаних секторів, що вилучає можливість визначення єдиної,
універсальної для всіх секторів моделі інноваційного розвитку.
Таким чином, аграрний сектор економіки за його специфікою, вимагає
самостійного розгляду інноваційного розвитку як об'єкта дослідження та
управління.
2. Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Останнім часом питання інноваційного розвитку агарного сектору є
досить актуальним, а вирішення складних стратегічних завдань у вітчизняному
аграрному секторі можливо лише за рахунок переведення галузі на інноваційну
основу із забезпеченням комплексної взаємодії освіти, науки та підприємництва,
яка можлива за рахунок використання двох основних підходів загального
розвитку аграрного сектору у державній політиці.
В сучасній літературі поширені ці основні підходи, які базуються на
визначенні поняття «інновація», це: статичний, де інновація виступає як продукт,
коли вона виражена як результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки
(продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку; та
динамічний, де інновація виступає як процес, коли процес розглядається в
динаміці, та охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію
виробництва, комерціалізацію і поширення нових виробів, технологій,
принципів замість існуючих [3, с. 156].
 Узагальнюючи досвід напрацювань із даного питання, С.А. Володін одним
із завдань реалізації стратегічних напрямів інноваційного розвитку АПК
визначив формування «… інноваційної політики в наукоємній сфері АПК для
забезпечення безперервної інноваційної діяльності» [4, с. 34]. Співзвучним у
пропозиціях щодо розвитку високотехнологічних аграрних виробництв є і
О.І. Дацій, яким пропонується «… розробити основні принципи державної
інноваційної політики [8, с. 11]. Так, в якості результату розглядає сутність
інновації як економічної категорії Л. Омарбакиев: «…результат діяльності, що
отримала втілення в новому або вдосконаленому товарі, технологічному процесі,
використовуваних в практичній діяльності, або в нових підходах до проблеми
розвитку соціальних послуг» [5, с.8]. Цю думку підтримують О. Височан, Ю.
Пікуш [6], Л. Чекаль, О. Павлова, С. Строжук [7], О. Шпикуляк [9, с. 100] та інші
вчені. О. Дацій трактує сутність інновацій як зміни «…в техніці, технології,
організації, екології, економіці, а також в соціальній сфері з метою одержання
економічного ефекту на основі задоволення певних соціальних потреб» [8, с. 11].
З ним згодні Ю. Бажал [9] та інші вчені-економісти. Інновації як процес
розглядають С. Ільенкова, Л. Гохберг, С. Ягудин: «…перетворення потенційного
науковотехнічного прогресу на реальний, такий, що втілюється в нових
продуктах і технологіях» [10]. Н. Уколова вважає, що інновації – це «…сталі
стосунки з приводу впровадження і застосування нововведень (нових технологій,
винаходів, відкриттів)» [12, с. 15]. Закон України «Про інноваційну діяльність»
[13] трактує інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені
конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-
технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого
характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або)
соціальної сфери.
Наведені підходи до визначення інновацій як економічної категорії
свідчать про те, що вони є багатогранними та різними за своїм характером,
потребують подальшого тлумачення і класифікації.
 Але методологія дослідження базується на системному осмисленні умов і
особливостей формування інноваційного розвитку підприємств аграрного
сектору, основних досліджень зарубіжної й вітчизняної економічної думки з
питань інноваційного розвитку в агропромисловому виробництві, що дозволить
вирішити поставлену задачу.
3. Мета статті.
Сформувати та розробити концептуальну модель соціально-економічного
розвитку агарного сектору, на принципах взаємодії систем науки та виробництва
як організаційної форма трансферу інновацій.
4. Основні результати дослідження.
Неефективність соціально-економічного розвитку агарного сектору
призводить до того, що наука та знання повинні бути пов'язані і прямолінійно
впливати на прискорення сталого розвитку сільського господарства за рахунок
впровадження інновацій. Бо знання – це організована, цілеспрямована оброблена
інформація та дані, які є фундаментом в прагненні до інновацій.
Впровадження інновацій без знань не можливе. Для впровадження
інновацій необхідно створювати, накопичувати, систематизувати, поширювати
знання з подальшим їх впровадженням, тобто займатися науковою діяльністю.
Таким чином, можна сказати, що інновації - нові знання, які представленні в
практичному вигляді або у вигляді продукту, який успішно запроваджується в
економічні чи соціальні процеси, з метою підвищення ефективності,
продуктивності та якості підчас отримання кінцевої продукції.
Розвиток агарного сектору вимагає пошуку знань та розробку інновацій в
декількох ключових областях таких як: технологія, взаємодія з установами,
взаємодія з державою, взаємодія з різними організаціями.
Державні і приватні групи, компанії чи підприємства співпрацюючи з
підприємствами аграрного сектору, повинні допомагати впровадженню
нововведень на це підприємства, щоб дозволить стати більш ефективним за
рахунок взаємодії та співпраці. А своєчасні державні втручання повинні
заохочувати і сприяти створенню необхідних відповідних вжитих заходів, з
обміну і використанню знань для впровадження інновацій.
У зв'язку з цим, було проаналізовано представлені у аналітичній довідці
[14. с. 98] статистичні і розраховані дані про інноваційну діяльність українських
підприємств, організацій та установ включають інформацію про розроблення
технологій і отримання прав на об’єкти інтелектуальної власності, трансфер
технологій як важливої складової інноваційної діяльності. Нами було
проаналізовано інноваційну спроможність і технологічну готовність економіки
України у міжнародних порівняннях та взято до уваги індекс інноваційного
розвитку агентства Bloomberg (Bloomberg Innovation Index) (таблиця 1).
Табл.1 Інноваційна спроможність і технологічної готовності інноваційного
розвитку

Кіль-
Витрати на кість
Техно- Продук Ефек- Концен- Патент
Зага- R&D у високо-
логічні тив- тивність трація на
Рік льний співвід- техноло
можли- ність вищої дослід- акти-
ранг ношенні гічних
вості праці освіти ників вність
до ВВП підпри-
ємств
2017 42 44 47 50 34 4 44 27
2018 46 47 48 50 32 21 46 27
Джерело. за джерелом [14]
Аналіз даної таблиці вказує на те, що Україна втратила за рік 4 позиції в
рейтингу серед 50 досліджуваних країн, та посіла 46 місце. Найгірше місце було
виявлено за продуктивністю праці (50 місце) та увійшла до трійки аутсайдерів за
«технологічними можливостями» (48 місце). Але не зважаючи на це, Україна
зберігає середню позицію та посідає 21 місце за ефективністю вищої освіти, із
розрахунку частки дипломованих працівників та кількістю випускників з
інженерною і технічною вищою освітою. Але варто зазначити, що у порівнянні
з рейтингом 2017 р. Україна за рівнем вищої освіти втратила 17 позицій. За
патентною активністю Україна посідає 27 місце
Упродовж 2017 р. наукові дослідження і розробки виконували 963
організації, 45,8% з яких відносилися до державного сектору економіки, 39,0% –
підприємницького, 15,2% – вищої освіти.
 На підприємствах та в організаціях, які здійснювали наукові дослідження і
розробки, кількість виконавців таких робіт на кінець 2017р. становила 94,3 тис.
осіб (з урахуванням сумісників та осіб, які працюють за договорами цивільно-
правового характеру), з яких 63,0% – дослідники, 9,7% – техніки, 27,3% –
допоміжний персонал.
У 2017р. частка виконавців науково дослідних робіт (дослідників, техніків
і допоміжного персоналу) у загальній кількості зайнятого населення становила
0,58%, у тому числі дослідників – 0,37%. При тому, у 2015 р. у Фінляндії ця
частка була найвищою (3,21% і 2,35%), Австрії (3,10% і 1,92%) та Швеції (2,97%
і 2,33%); найнижчою – у Румунії (0,53% і 0,33%), Кіпрі (0,83% і 0,61%), Польщі
(1,0% і 075%) та Болгарії (1,0% і 0,65%) [15].
Рівень дослідників за останні роки знизився і впершу чергу це повязано з
недостком фінансування. Обсяг прямих іноземних інвестицій в український
агросектор досягав 776,9 млн дол у 2014 році, проте скоротився до 502,2 млн дол
у 2016 році та до 500,1 млн дол у 2017 році. Крім незадовільних
макроекономічних факторів в Україні, причиною цього спаду, на думку
експертів, стала поступова втрата актуальності недержавних джерел
фінансування для розвитку сільського господарства країни.
Тобто конкурентоздатність українського аграрного виробництва на
глобальному ринку з кожним роком все більше знижуватиметься.
Вкладення українських компаній у впровадження інноваційних технологій
повинні складати близько 5 млрд гривень, до 200 млн доларів на рік в R & D
(research & development), не враховуючи покупку техніки, це необхідно
підприємствам вкладати 5-10% доходу в інноваційні технології. [16]..
В даний час рівень використання інновацій в український агросектор
оцінюється до 15 % в порівнянні зі світовим ринком. При цьому активним
використанням і впровадженням нових технологій займають агрохолдинги.
Таким чином провівши основні дослідження щодо розвитку інновацій в
аграрному сектору було визначено, що слабкість інновацій залежить від науки і
інвестицій. Отже щоб вирішити дану проблематику в Україні ми пропонуємо
концептуальну модель соціально-економічного розвитку агарного сектору, на
принципах взаємодії систем науки та виробництва як організаційної форма
трансферу інновацій в основу якої покладено єдиній цент, котрий буде
взаємодіяти з системою науки і виробництва, як організаційна форма трансферу
інновацій в аграрному секторі регіональної економіки і матиме назву Науковий
центр інноваційного розвитку агарного сектору (НЦІРАС)
Концептуальна модель НЦІРАС має наступний вигляд рис. 1:

Уряд
Міністерства
Навчальні заклади Наукові установи

Асоціації виробників продукції

Переробні підприємства Сільськогосподарські виробники

НЦІРАС

Рада директорів

Головний виконавець (CEO)

Фінансовий Бухгалтерія Відділ економічного

директор розвитку та аналізу

Директор з ВЕД Відділ міжнародної співпраці Відділ управління

активами

Директор з Центр впровадження Центр впровадження

інформаційних інформаційних інноваційних розробок
технологій та технологій
інновацій

Директор з науки Відділ з роботи з науковими

та освіти установами та освітою

Операційний Відділ операційної діяльності та

директор закупок

Рис. 1. Концептуальна модель наукового центру інноваційного

розвитку агарного сектору
 Науковий центр інноваційного розвитку агарного сектору (НЦІРАС) – це
інноваційна зона, утворена декількома об’єднаннями в єдиний інноваційний
союз з метою досягнення високого ступеню єдності та узгодженості
інноваційного розвитку, на засадах трансферу інновацій.
Таким чином дана концептуальна модель дає нам зрозуміти те, як повинна
взаємодіяти дана структура. Ми маємо намір провести перезавантаження в
інноваційній діяльності аграрного сектора України, і досягти цього можливо
лише зрозумівши основну місію, мету і виконавши основні завдання покладенні
для досягнення поставленої місії рис. 2.
НЦІРАС

Основна місія Основна мета

НЦІРАС НЦІРАС

Сприяння інноваційного розвитку Впровадження інноваційних підходів в

агропромислового комплексу України агропромисловий комплекс України

Основні завдання НЦІРАС для

досягнення поставленої мети

Підвищення наукового і кадрового потенціалу АПК.

Захист прав та інтересів дочірніх підприємств.
Ефективна взаємодія з державними органами.
Ефективне управління юридичними особами, з метою підвищення конкурентоспроможності
та економічної ефективності сільськогосподарської галузі, розвитку аграрних ресурсів і
стандартів, стимулювання інвестиційної та інноваційної активності в аграрній сфері.
Стимулювання спільної науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності
педагогічних працівників, студентів.
Розвиток міжнародного співробітництва в галузі досліджень інноваційного характеру в
АПК, їх комерціалізації та впровадження.
Сприяння просуванню вітчизняних досліджень АПК на зовнішні ринки.
Впровадження міжнародних стандартів.
Залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в аграрний сектор.
Розробка заходів стимулювання.
Підвищення рівня аграрної науки і освіти до міжнародних стандартів.
Підвищення рівня наукової продукції.
Створення ефективної системи впровадження у виробництво сучасних наукових розробок та
інноваційних технологій.
Створення мережі регіональних дослідно-експериментальних центрів і центрів поширення
знань.
Забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.

Рис. 2. Дерево цілей наукового центру інноваційного розвитку

агарного сектору
 Саме вирішенню основних завдань можливо буде підвищити ефективність
управління інноваціями в аграрному секторі.
5. Висновки
Провівши аналіз основних проблем з підвищення економічної
ефективності аграрних підприємств, ми дійшли висновку, що аграрний сектор
економіки вимагає самостійного розгляду інноваційного розвитку. А питання
його розвитку є досить актуальним. Було підтверджено те що, що завдяки
взаємодії науки та знання та прямолінійного їх впливу можуть привести на
прискорення сталого розвитку сільського господарства за рахунок впровадження
інновацій. І одним із основних заходів який допоможе цього досягти було
сформовано та розроблено концептуальну модель соціально-економічного
розвитку агарного сектору, на принципах взаємодії систем науки та виробництва
як організаційної форма трансферу інновацій на основі наукового центру
інноваційного розвитку агарного сектору. Саме завдяки побудови такого центру
та досягнення його цілей, можливо буде покласти початок вирішення проблем із
ефективним використанням інновацій в агарному секторі, за рахунок вирішенню
завдань які положенні в досягненню мети, що дозволить підвищити основні
показники рейтингу за продуктивністю праці, за технологічними можливостями,
за ефективністю вищої освіти, та за патентною активністю також.
Література
1. Innovation in agriculture: a key process for sustainable development.
IICA (Inter-American Institute for Cooperation on Agriculture). 2014. URL:
http://repositorio.iica.int/bitstream/11324/2607/1/BVE17038694i.pdf
2. Статистична інформація. Ukrstat.org - публикація документів
Державної Служби Статистики України. URL:
https://ukrstat.org/uk/operativ/oper_new.html
3. Цадо Г. В. Сутність та значення інвестиційноінноваційних процесів
в системі регіонального розвитку. Інноваційна економіка Всеукраїнський
науково-виробничий журнал. URL::
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2011_2/154.pdf
4. О.Г. Шпикуляк, М.І. Грицаєнко. Розвиток інноваційної діяльності в
аграрній сфері: менеджмент та ефективність. Монографія – Херсон: ОЛДІ-
ПЛЮС, 2016. – 424 с. URL:
http://elar.tsatu.edu.ua/bitstream/123456789/1029/1/Розвиток%20інноваційної%20
діяльності%20в%20аграрній%20сфері%20менеджмент%20та%20ефективність.p
df
5. Омарбакиев Л. А. Инновационные процессы в сельском хозяйстве
Республики Казахстан: теория, методология, императивы развития : автореф.
дис. … док. эконом. наук : 08.00.05. Алматы, 2010. 45 с.
6. Височан О. С. Наукові підходи до визначення понять «інновації» та
«інноваційна діяльність» у сільському господарстві. Вісник Хмельницького
національного університету. 2011. №2. T. 3. С. 3.
7. Чекаль Л. А. Філософія науки та інноваційного розвитку. Київ:
Міленіум, 2010. 340 с.
8. Дацій О. І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому
виробництві України: монографія. Київ: ННЦ «Інститут аграрної економіки»,
2004. 428 с.
9. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект:
монографія / Саблук П. Т та ін. Київ: ННЦ ІАЕ, 2010. 706 с.
10. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. С. Д. Ильенкова и
др.; Под. ред. проф. С. Д. Ильенковой. Моква: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. С. 9.
11. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: [навчальний
посібник для ВНЗ].Київ: Заповіт, 1996. 240 с.
12. Уколова Н. В. Формирование хозяйственного механизма
инновационного развития социально-экономической системы : автореф. дис. …
док. эконом. наук : 08.00.01. Саратов, 2011. 43 с.
13. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 № 40-IV.
URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15
14. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу
технологій в Україні у 2017 році: аналітична довідка. Т.В. Писаренко, Т.К. Кваша
та ін. Київ: УкрІНТЕІ. 2018. 98 с.
15. Кісленко О. Здійснення наукових досліджень і розробок у 2017 році.
Ukrstat.org - публикація документів Державної Служби Статистики України.
URL: https://ukrstat.org
16. Высоцкий Т. Агросектор Украины требует ежегодно 200 млн
долларов инвестиций в инновации. URL: https://news.finance.ua/ru/news/-
/422442/agrosektor-ukrainy-trebuet-ezhegodno-200-mln-dollarov-investitsij-v-
innovatsii
References
1. IICA (Inter-American Institute for Cooperation on Agriculture) (2014).
Innovation in agriculture: a key process for sustainable development. . [Online].
Retrieved from
URL: http://repositorio.iica.int/bitstream/11324/2607/1/BVE17038694i.pdf (Accesse
d: 20 may 2019).
2. Ukrstat.org - publykatsiia dokumentiv Derzhavnoi Sluzhby Statystyky
Ukrainy. (2019). Statystychna informatsiia. Retrieved from
URL: https://ukrstat.org/uk/operativ/oper_new.html
3. Tsado H. V. (2011). Sutnist ta znachennia investytsiinoinnovatsiinykh
protsesiv v systemi rehionalnoho rozvytku. Innovatsiina ekonomika Vseukrainskyi
naukovo-vyrobnychyi zhurnal. Retrieved from URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2011_2/154.pdf
4. Shpykuliak O.H., HrytsaienkO M.I. (2016). Rozvytok innovatsiinoi
diialnosti v ahrarnii sferi: menedzhment ta efektyvnist. Monohrafiia. Retrieved from
URL: http://elar.tsatu.edu.ua/bitstream/123456789/1029/1/Розвиток%20інноваційно
ї%20діяльності%20в%20аграрній%20сфері%20менеджмент%20та%20ефективні
сть.pdf
5. Omarbakiev L. A. (2010). Innovacionnye processy v selskom hozyajstve
Respubliki Kazahstan: teoriya, metodologiya, imperativy razvitiya : avtoref. dis. dok.
ekonom. nauk : Universitet mezhdunarodnogo biznesaya. Almaty.
6. Vysochan O. S. (2011). Naukovi pidkhody do vyznachennia poniat
«innovatsii» ta «innovatsiina diialnist» u silskomu hospodarstvi. Visnyk
Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. (2nd ed. Tom 3).
7. Chekal L. A. (2010.) Filosofiia nauky ta innovatsiinoho rozvytku. Kyiv:
Milenium.
8. Datsii O. I. (2004). Rozvytok innovatsiinoi diialnosti v
ahropromyslovomu vyrobnytstvi Ukrainy: monohrafiia. Kyiv: NNTs «Instytut
ahrarnoi ekonomiky».
9. Sabluk P. T (2010). Innovatsiina diialnist v ahrarnii sferi: instytutsionalnyi
aspekt: monohrafiia. Kyiv: NNTs «Instytut ahrarnoi ekonomiky».
10. Ilenkova S. D. i dr, S. D. Ilenkova (Red.) (2003) Innovacionnyj
menedzhment: Uchebnik dlya vuzov. Mokva: YuNITI-DANA.
11. Bazhal Y. M. (1996). Ekonomichna teoriia tekhnolohichnykh zmin:
navchalnyi posibnyk dlia VNZ. Kyiv: Zapovit.
12. Ukolova N. V. (2011). Formirovanie hozyajstvennogo mehanizma
innovacionnogo razvitiya socialno-ekonomicheskoj sistemy : avtoref. dis. dok.
ekonom. nauk : Saratovskij agrarnyj universitet. Saratov.
13. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.07.2002 № 40-IV.
(2002). Retrieved from URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15
14. Pysarenko T.V., Kvasha T.K. (2018). Stan innovatsiinoi diialnosti ta
diialnosti u sferi transferu tekhnolohii v Ukraini u 2017 rotsi: analitychna dovidka.
Kyiv: UkrINTEI.
15. Kislenko O. Zdiisnennia naukovykh doslidzhen i rozrobok u 2017 rotsi.
(2018). Ukrstat.org - publykatsiia dokumentiv Derzhavnoi Sluzhby Statystyky
Ukrainy. Retrieved from URL: https://ukrstat.org
16. Vysockij T. Agrosektor Ukrainy trebuet ezhegodno 200 mln dollarov
investicij v innovacii. Retrieved from URL: https://news.finance.ua/ru/news/-
/422442/agrosektor-ukrainy-trebuet-ezhegodno-200-mln-dollarov-investitsij-v-
innovatsii